До речі, Олег Балог пропозицію про інтерв’ю з приводу своєї статті отримав. Хотілося уточнити і розширити досить обтічну думку спілчанина-антикорупціонера. Пан Балог від інтерв’ю начебто і не відмовився, але, пославшись на страшенну зайнятість, взяв тайм-аут до понеділка – не відомо, правда, до якого. А потім просто зник… щось підказує: злякався… бо не мав чого сказати у своє виправдання. Даруйте, за відсутністю інформації з перших уст, маю право на такі та інші припущення.

У своїй статті пан Балог глибоко обурюється з приводу тематичних публікацій у газеті «Джерела Трускавця». Зауважу тільки, що ці публікації стосувалися наших заробітчан, яким оформляла візи і шукала роботу за кордоном місцева будівельна чи туристична фірма «Вікторія – Д», яку очолює Ігор Табачник – голова трускавецького осередку вказаної вище організації зі складним найменуванням. Зв'язок уловлюєш, шановний читачу?... під чиїм дахом живе Вікторія? Надалі жодних інших пояснень щодо цих публікаціях давати не буду, оскільки  це прерогатива автора і редактора газети, до яких і мав би звернутися пан Балог за коментарем, перш ніж братися за «Судилище…»

Але йдемо далі за текстом. Олег Балог називає статті у «Джерелах…» замовними, інкримінує їх замовлення власнику газети – Руслану Козиру. Далі пан Балог, очевидно, гірко ображений за свого колегу і соратника Табачника, називає Козира (дещо завуальовано, але цілком прозоро) недобросовісним приватним підприємцем, звинувачує його, як керівника будівельної фірми «Арко» в усіх можливих і неможливих гріхах, як-от: у працевлаштуванні людей «на чорно», у недотриманні обіцянок  щодо гонорарів, у відмові виплачувати робітникам розрахункові кошти – таким чином, у порушенні пенсійного і податкового законодавства, а зрештою – в корупції. При цьому – жодної конкретики, жодного факту, жодного аргументу: голослівно, огульно, необґрунтовано.

Отож, шановні антикорупціонери,  вибирайте, як ми означимо вашу поведінку: або ви приховуєте від громадськості і правоохоронних органів факти порушення законодавства (ба! навіть факти корупції), або намагаєтесь безпідставно дискредитувати людину. Я особисто більш схиляюся до другого варіанту. Життєвий досвід підказує: корупцію в наш  час радше знайдеш попід чиновницькими кріслами, а не в діях підприємця, який ніяким чином не дотичний ні до навколовладних, ні до правоохоронних структур. Корупція в іншому місці, панове.

Втім… Якщо доведено, що в діяльності такої-то фірми є ознаки неправомірності, то будь-яка організація, яка сама собі надає повноваження правозахисника народу, мусить, якщо не довести справу до суду, то принаймні публічно викрити ці діяння, вказавши що, де, коли, за яких обставин конкретна фірма чи приватний підприємець зробили поза законом. Людей треба застерегти від співпраці з такими фірмами чи підприємцями. Адже призначення «Антикорупції», як випливає зі статті Олега Балога, – не тільки виявлення корупційних діянь і усунення наслідків, а й припинення цих діянь. А як інакше припинити їх, як не піддавши публічному осуду і  тавруванню? Якщо ви маєте до фірми «А» якісь претензії, то назвіть їх. А як не маєте, то не пускайте бульки. Хтось щось там десь люди кажуть – оперувати такими поняттями може дозволити собі журналістка, а такій солідній організації (не називаю, аби чого не переплутати у назві) – не личить. Чи, можливо, тут переслідується  інша мета: там десь щось винюхати, а потім, прикриваючись приналежністю до організації з гучною назвою, «не доводячи справи до суду», увійти «в долю» в якості посередника?

Або інший ракурс: на горизонті вибори. Є кандидат на посаду міського голови Трускавця – Руслан Козир, якого треба облити брудом. Для цього й задіяно представника організації з цілком актуальною для справи очорнення опонента назвою (антикорупція в своїй актуальності може посперечатися хіба що з політичною клановістю). Тим більше, що Олег Балог ще з минулих виборів несе в собі світлий образ борця з несправедливістю. Але справу з «Судилищем…» шито аж надто білими нитками, ще й шви назовні. А тому й ефект зворотній: Козира не забруднили, а самі в багнюці викупалися.

А щодо власника газети, то ніхто нікому не забороняв запитати у самого Козира, чи має він відношення до статей, що викликали неадекватну реакцію пана головного антикорупціонера. Сам Козир стверджує, що уперше зіткнувся з ними, ідучи слідами надрукованого «Судилища…» і гадаючи: а про що це марить пан Балог? Якщо ажіотажні статті у «Джерелах…» і були кимось замовлені, то тільки часом, людьми і редакційною політикою, формування якої цілковито віддано на відкуп головного редактора.

Традиційно вважається: хто платить, той і музику замовляє. Тут важко багатьом, хто натягає ситуацію на свій копил,  збагнути, що Руслану Козиру цікава газета як гуманітарний проект, не підконтрольний нікому, із незалежною внутрішньою редакційною установкою. Він замовляє якісний продукт, якість якого на виході оцінюється тільки громадською думкою. Наразі громадська думка свідчить про те, що газета незаангажована і має свою родзинку (для одних – солодку, для інших – гіркувато-кислу: на всіх солодкого не настачиш).

Шановні антикорупціонери, виявляйте корупційні діяння, усувайте наслідки таких діянь, оприлюднюйте факти, як вимагає статут вашої Спілки! Але не плутайте грішне з праведним і спершу переконайтесь (бажано запитавши в першоджерела), чи має об’єкт ваших нарікань відношення до ваших умовиводів.

І якщо я помилилася у своїх припущеннях, то це від браку інформації, якої я не змогла отримати від очільника «Антикорупції». Але моя пропозиція пану Балогу щодо  інтерв’ю залишається в силі – уточнимо разом кожен мій, можливо, спонтанний меседж.

Валентина Гук