Всі ми знаємо
Роксолану Кузик, але хто така Роксана? Уважно вдивіться в ці іскри в карих очах
- впізнаєте?! Так, саме так! Це вона...А вона таки справді Жінка, бо
непередбачувана: колись різко змінила свій сімейний статус, епатувала публіку
"Спокусницею", несподівано переїхала в столицю, а тепер ще й поміняла ім"я!.... Що спонукало до останнього та про інше - я дізнався у співачки через інтерв`ю в
телефонному режимі. - Читачі
запитують: хто така Роксана, чи це сценічне ім'я Роксолани Кузик чи інша
співачка. подібна на неї. Чому ти обрала саме таке сценічне
ім'я? - Роксана – це більш
прийнятне ім’я для сцени, аніж моє справжнє. Роксана – це трохи легковажніше, а
в імені Роксолана багато строгості, сили, драматизму. Хоч по духу я і є
Роксолана. Всього-лиш викинула один склад зі свого імені – і незабаром почали
відбуватись приємні події в сценічному житті: записала на престижній студії
«Naumusic» свою нову пісню «Я – ексклюзив!», з нею ж перемогла в номінації
«Автор-виконавець» Всеукраїнського фестивалю сучасної естрадної пісні «Пісенний
Вернісаж», зробила новий сайт www.roksana.org (заходьте на нього, там
багато цікавого), отримала звання «Заслуженої артистки естрадного мистецтва
України», нарешті відважилась і прооперувала своє коліно (задавнена травма
псувала насолоджуватись життям), зараз маю за честь співпрацювати з відомим в
Україні аранжувальником і звукорежисером Анатолієм Іванюком – працюємо над новим
музичним творінням. - Помітив, що
твоєму репертуарі з'явилась російськомовна пісня. Переходиш на російську, щоб
сподобатись глядачеві? - Так, в моїй творчості є
російськомовні пісні, до-речі, перші з них були вже записаними ще в період мого
проживання в Дрогобичі, але тоді я не наважувалась їх виконувати. Зараз я на це
дивлюсь по-іншому - по-перше: якщо дані пісні є якісно записаними, професійно
аранжованими, змістовними – то вони повинні звучати для людей. По-друге:
маніпуляції мовним питанням – це наслідок роботи політикуму - зіштовхнути людей,
щоб виграти певні свої інтереси. А в музики одна мова – мова почуттів! І я
співаю тільки про Любов! І за шість років
проживання в Києві, і на гастролях, я спілкуюсь з усіма виключно українською
мовою! Я люблю свою землю, свою мову, традиції мого народу – і це не пусті
слова.Перша російськомовна пісня
написалась сама собою, без будь-якої мети – це пісня «Плачет женщина» - класна,
хітова, її досі люблять слухачі, вона звучить по радіо. А потім почались
гастролі по Східній Україні, південних областях, виступи в Росії – і збільшення
російськомовного репертуару було доцільним. Хоча і на сьогодні україномовних
пісень в моїй творчості 85%. Повірте, я знаю людей, які красиво розмовляють
українською, але роблять те, що складно назвати хорошим і благим. Зрештою, це
моє переконання - Бог любить не за те, якою мовою людина розмовляє, Він любить
за інше…Щодо концертної діяльності
– то я дійсно люблю виступати на Cході, мені дуже подобається організаційний
підхід тієї сторони: квитки передаються артисту заздалегідь, здійснюється
передоплата за виступ, далі все чітко за умовами райдеру артиста. На Західній
Україні були випадки, коли гонорар взагалі забували виплатити, не кажучи про всі
інші домовленості.Я колись виступала перед
шахтарями, повірте - хороші люди! І такі ж замучені складнощами життя, як і
українці Західної України. Але так само цінують щирість, доброту, і співали
разом зі мною приспів моєї пісні: «І буде щастя на землі! І буде хліб в нас на
столі, бо в серці в кожного із нас Любов панує!» Шахтарі щодня спускаються під
землю, не знаючи, чи повернуться вони додому, мої земляки виїжджають закордон,
щоб прогодувати свої сім’ї – і не знають, чи чекатиме хтось їхнього повернення…
Це не проблема в людях, це проблема держави! - У Дрогобичі тебе
пам'ятають і люблять. Як часто навідуєшся до міста, яке, образно кажучи, дало
тобі крила? - В Дрогобичі буваю
рідко, але буваю! Якщо приїжджаю у Львів або до мами на Рогатинщину – завжди
роблю «гак» і до Дрогобича – там я залишила високопрофесійного косметолога
Наталію Каролівну (салон краси «Наталі») і ще в мене в Дрогобичі є друзі. З ними
не завжди встигаю випити кави, але завжди знаходжу можливість віддатись в руки
моєї феї косметології. Віддаюсь в повній довірі, радісно, заплющивши від
насолоди очі. Повірте, у вашому місті живе такий супер-фахівець, до якої я
приїжджаю з Києва! Пишайтесь!- Знаю, що в тебе
завжди було багато мрій. Які з них вже здійснилися?- Багато років тому, в
одному з інтерв’ю, я говорила, що мрію навчитись танцювати аргентинське танго і
освоїти латиноамериканську програму. І що ви думаєте? Мрії здійснюються! Зимою я
почала навчатись цих танців. Виявилось, що танго – це взагалі моя стихія –
стільки пристрасті, вогню, жаги! Жінки, яким за тридцять, просто зобов’язані
танцювати - це дає підтвердження того, що ти – супержінка! Зараз тимчасово
припинила заняття – відновлююсь після операції на колінному суглобі: були
проблеми зі зв’язками і меніском, але лікарі все «відреставрували» - і тепер я
квітка! Я жартувала з лікарями: «Вилікуйте мені ногу, бо через неї ніхто заміж
не бере!», а вони – «Роксолано, Ви так сексуально прихрамуєте! Ми віддамо Вас
заміж за травматолога – він завжди буде біля Ваших ніг!». - Чи комфортно
тобі в Києві? - Я себе органічно
відчуваю в Києві, мені до вподоби динаміка цього міста, проте сідати за кермо в
столиці бажання не виникає – свою нервову систему треба берегти. Мені дуже не
вистачає тиші. В Києві не видно зірок… Хочу заземлитись – постояти босоніж на
траві…Цьогоріч, на моє День
народження, всі, хто мене вітав, ніби змовились – бажали, щоб я знайшла собі
пару. Це унісонне побажання мене аж здивувало – тому вперше за багато років я
попросила в Бога, що Він вписав в мій життєвий сценарій створення щасливої
сім’ї, сім’ї – в якій буде комфортно всім її членам, де пануватимуть Любов,
взаєморозуміння, підтримка, злагода, достаток і багато-багато радості. Жінка
створена для натхнення і любові – а я ж просто зіткана з цих
почуттів! - І ми тобі
теж бажаємо якнайшвидше відшукати свою половинку і бути
щасливою! Іван
ТИХИЙ
|
