Досить вказувати, яких героїв нам шанувати! - заявили Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська обласні ради у відповідь на засудження Європарламентом Указу Віктора Ющенка про присвоєння Степану Бандері звання Героя України. У світлі цих заяв є показовою відмова міського голови Трускавця пана Грицака громадській організації «Рада міста» у її пропозиції щодо встановлення у нашому місті пам’ятника провіднику ОУН.

   Ідею пам’ятника по суті названо аморальною, а саму пропозицію – маніпулюванням у передвиборчих технологіях. Позиція влади є цілком закономірною з огляду на те, що ідея пам’ятника йде від постійного опонента діючої влади і потенційного суперника теперішнього міського голови на наступних виборах, голови правління ГО «Рада міста» Руслана Козира. Некомфорт суттєвий, переступити через нього важко, навіть заради історичної справедливості відносно лідера української нації, ім’я якого знеславлює Європарламент.

   Але вже зовсім через край – намагання кинути тінь недовіри на професійні і людські якості Івана Самотоса – відомого скульптора, автора майбутнього пам’ятника Степану Бандері у Трускавці. Увічнення Бандери у Трускавці – не голослівні заяви.

   Міський голова у своїй відповіді «Раді міста» у котре послався на спроектовану композицію «Свобода», яка, як свідчить анотація до проекту, передбачає «… в тому числі барельєф Степану Бандері». Дивно, що комусь ще доводиться пояснювати: має бути не «в тому числі», не «серед інших» і навіть не «зокрема». Потрібен почин, який став би відповіддю усім україножерам – і зі сходу, і з заходу. Потрібен пам’ятник Бандері! Рішення про «Свободу», як відомо, було ухвалене ще 1993 року. Дивно, що не всі ще забули коли і за яких обставин воно ухвалювалося. Щороку гроші виділялися, а потім переорієнтовувалися, бо завжди знаходилося щось «важливіше» за героїв України… з тієї простої причини, що для одних дух Бандери є рушійною силою, керуванням до дії, а для інших – «метушнею навколо імені». Проект затверджено 6 років тому, і на сьогодні – тільки підготовчі роботи. Але хай будується: у прийдешньому нащадки подякують… можливо… якщо не забудуть до того часу хто такий Бандера. Добре одне: пам’ятник Різняку «Макомацькому» – в риштованні. Хороша справа, потрібна, і на часі була ще позаминулого року, бо стояв, бідний, кілька останніх літ і весен, зарослий бур’янами, навіть на плісняву ніхто не зважав. А тримати пам’ятники в належному стані – це не геройство, а обов’язок очільників міста.

   Та чи дійшли б їм руки, якби деякі громадські організації не «докучали» усілякими пропозиціями щодо пам’ятників. Не паперовий і не гіпсовий Реалізовуватимуть задум пам’ятника Степану Бандері скульптор Іван Самотос і архітектор Василь Каменщик. Проект уже в роботі. За кілька тижнів буде представлений на розгляд громади міста. Це буде фігура у бронзі на гранітному постаменті. Із такого матеріалу виконано пам’ятник Данилі Галицькому у Львові. Граніт для постаменту – житомирський – найкращий у світі. Отож, пам’ятник Степану Бандері у Трускавці буде не паперовий і навіть не гіпсовий, як дехто вважає.

   «Рада міста» звернулася до Івана Самотоса як скульптора – не випадково. Іван Самотос – народний художник України, професор, академік, завідувач кафедри монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв. До речі, усі заслуги митця визнала (і це важливо!) вже незалежна Україна. Майже 40 років Іван Самотос співпрацює з відомим в Україні і світі архітектором Василем Каменщиком – професором Львівської НАМ, академіком архітектури. Одна з найвідоміших робіт Василя Каменщика – пам’ятник борцям за волю України у французькому місті Везін-Шалет біля Парижу. Скульптор і архітектор мають 115 спільних робіт в Україні і закордоном. Це, зокрема, пам’ятники Чорноволу, жертвам НКВД Замарстинівської в’язниці у Львові, Степану Бандері у Стрию і Старому Самборі, кілька пам’ятників Тарасові Шевченку.

 

 А наступна теза хай буде принаймні холодним душем, якщо не обухом, писакам від провладної преси і їхнім замовникам: Іван Самотос ніколи не споруджував пам’ятників ідеологам марксизму-ленінізму. Те, що він був автором останнього на Львівщині пам’ятника Леніну, – підла брехня. Самотосу, як неблагонадійному і все життя не приналежному до «керівної і спрямовуючої», як і до жодної іншої партії у новітні часи, – просто не доручали такої «відповідальної» роботи, як ліпити комуністичних вождів, на відміну від трускавецьких писак, які собі облюбували вождика і поклоняються, ще й на його замовлення компрометують добрі і щирі наміри відомого у світі митця. Ні великого розуму, ні навіть здорового глузду, ба навіть сумління не треба, аби облити брудом досвідчену, поважну, авторитетну людину. Так і проситься між рядочки: «Брешеш, людоморе! За святую правду-волю розбійник не стане».

   … І щодо звинувачень в популізмі. Пам’ятник Бандері у Трускавці – буде! Попри будь-які звинувачення. І якби не свої, доморощені кон’юнктурники від політики, ладні розіп’яти, – якщо не самого Бандеру, то вже точно того, хто наважився в обхід їхньої номенклатурної думки захотіти спорудити йому пам’ятник, – то наша всесвітньо відома оздоровниця могла би прославитися ще й своєю національною свідомістю і патріотичністю, кинувши усім європарламентам разом узятим з північним сусідом на додачу: Не руш нашого Бандеру!